Gerb home1
МЕНЮ

Важливо знати:


Екстрена психологічна допомога та методи її надання постраждалому населенню

У потерпілого в надзвичайній ситуації можуть з'являтися реакції, викликані травмою - емоційним шоком, що розрізнюються у динаміці психічних станів: страх, апатія, ступор, рухове збудження, агресія, нервове тремтіння, плач, істерика, марення та галюцинації.

Психологічні рекомендації щодо поведінки співробітників екстремального профілю діяльності з постраждалим населенням:

1. Якщо ви перебуваєте поруч із людиною, що одержала психічну травму в результаті впливу екстремальних факторів (при терористичному акті, аварії, втраті близьких, трагічній звістці й т.п.) не втрачайте самовладання!

2. Поведінка потерпілого не повинна вас лякати, дратувати або дивувати. Його стан, вчинки, емоції - це нормальна реакція на ненормальні обставини. Подбайте про свою психологічну безпеку.

3. Не надавайте психологічну допомогу в тому випадку, якщо ви цього не можете (неприємно або інші причини). Знайдіть того, хто може це зробити.

4. Не робіть того, у користі чого ви не впевнені. Дотримуйтеся принципу «Не нашкодь».


Екстрена допомога при різних психічних станах


Марення та галюцінації. Критична ситуація викликає в людини потужний стрес, спричиняє сильну нервову напругу, порушує рівновагу в організмі, негативно позначається на здоров’ї в цілому - не тільки фізичному, але й психічному теж.

Ознаки: неправильні уявлення або умовиводи, у помилковості яких потерпілого неможливо переконати; потерпілий сприймає об'єкти, які в цей момент не впливають на відповідні органи почуттів (чує голос, бачить людей, відчуває щось, чого немає насправді).

Перша допомога:

1. Викличте бригаду швидкої психіатричної допомоги.

2. Переведіть потерпілого у відокремлене місце, не залишайте його одного.

3. До прибуття фахівців, стежте за тим, щоб потерпілий не нашкодив собі й оточуючим. Заберіть від нього потенційно небезпечні предмети.

4. Говоріть з постраждалим спокійним голосом. Погоджуйтеся з ним, не намагайтеся його переконати.


Апатія. Апатія може виникнути після тривалої напруженої, безуспішної роботи (діяльності); або в ситуації, коли людина терпить серйозну невдачу, перестає бачити сенс своєї діяльності; або коли не вдалося врятувати того, хто потрапив у лихо. Якщо людину залишити без підтримки й не допомоги в такому стані, то апатія може трансформуватися в депресію (важкі й болісні емоції, пасивність поведінки, почуття провини, відчуття безпорадності перед життєвими труднощами, безперспективність і т.д.). У стані апатії людина може перебувати від декількох годин до декількох тижнів.

Ознаки: байдужне ставлення до того, що відбувається навколо; млявість, загальмованість; повільна мова з великими паузами.

Перша допомога:

1. Поговоріть з потерпілим. Поставте йому кілька простих питань: «Як тебе звати?», «Як ти себе почуваєш?», «Хочеш їсти?» і т.п.

2. Проведіть потерпілого до місця відпочинку, допоможіть зручно влаштуватися (знявши взуття). Візьміть потерпілого за руку або покладіть свою руку йому на чоло. Дайте потерпілому поспати, або просто полежати.

3. Якщо немає можливості відпочити (подія на вулиці, у транспорті й т.п.), то більше говоріть з ним, пропонуйте будь-яку спільну діяльність (прогулятись, випити чаю, допомогти іншим потерпілим).


Ступор. Ступор - одна з найважчих захисних реакцій організму. Відбувається після найсильніших нервових потрясінь (землетрус, вибух, напад, жорстоке насильство й т.п.), коли людина витратила стільки енергії на виживання, що сил на контакт із навколишнім світом у неї вже немає. Ступор може тривати від декількох хвилин до декількох годин. Тому, якщо не надати допомогу, і потерпілий пробуде в такому стані досить довго, це призведе до фізичного виснаження. Потерпілий не помічає небезпеки й не починає дій, щоб її уникнути.

Ознаки: різке зниження або відсутність довільних рухів і мови; відсутність реакції на зовнішні подразники (шум, світло, дотики); можлива напруга окремих груп м’язів; «заціпеніння» у певній позі; стан повної нерухомості.

Перша допомога:

1. Зігніть потерпілому пальці на обох руках і притисніть їх до основи долоні. Великі пальці повинні бути виставлені назовні.

2. Кінчиками великого й вказівного пальців масажуйте потерпілому точки, розташовані на чолі над очима рівно посередині між лінією росту волосся й бровами, чітко над зіницями.

3. Долоню вільної руки покладіть на груди потерпілого. Підлаштуйте своє дихання під ритм дихання потерпілого.

4. Потерпілий, перебуваючи в ступорі, може чути, бачити, тому говоріть йому на вухо, тихо, повільно й чітко те, що може викликати сильні емоції (краще негативні).


Рухове збудження. Іноді потрясіння від критичної ситуації (вибухи, стихійні лиха й т.д.) настільки сильні, що людина просто перестає розуміти, що відбувається довкола неї. Вона не в змозі визначити де вороги, а де свої, де небезпека, а де порятунок. Людина втрачає здатність логічно мислити й приймати рішення, стає схожою на тварину, що бігає в клітці.

Ознаки: різкі рухи, часто безцільні й безглузді дії; ненормально гучна мова або підвищена мовна активність (людина говорить без зупинки, іноді абсолютно безглуздо); часто відсутня реакція на оточуючих (на зауваження, прохання, накази).

Перша допомога:

1. Використовуйте прийом «захоплення». Перебуваючи позаду, просуньте свої руки потерпілому попід пахви, пригорніть його до себе й злегка перекиньте на себе.

2. Ізолюйте потерпілого від навколишніх, а якщо неможливо, то зведіть до мінімуму кількість оточуючих.

3. Говоріть спокійним голосом про позитивні відчуття (Тобі хочеться щось зробити, щоб усе припинити?)

4. Не сперечайтеся з потерпілим, не задавайте питань. У розмові уникайте фраз із часткою «не», що належить до небажаних дій («Не біжи», «Не розмахуй руками» «Не кричи»).

Рухове збудження звичайно триває недовго й може змінитися нервовим тремтінням, плачем, а також агресивною поведінкою.


Агресія. Агресивна поведінка - один з мимовільних способів, яким організм намагається знизити високу внутрішню напругу. Прояв злості або агресії може зберігатися досить тривалий час і заважати самому потерпілому й навколишнім.

Ознаки: роздратування, невдоволення, гнів; нанесення навколишнім ударів руками або якими-небудь предметами; словесна образа, лайка; м'язова напруга; підвищення кров'яного тиску.

Перша допомога:

1.Зведіть до мінімуму кількість оточуючих.

2.Дайте потерпілому можливість «випустити пар» (наприклад, виговоритися, або «побити» подушку).

3. Доручіть роботу, пов'язану з високим фізичним навантаженням.

4.Демонструйте доброзичливість, навіть якщо ви не згодні з потерпілими. Не обвинувачуйте його самого, а висловлюйтеся з приводу його дій. Інакше агресивна поведінка буде спрямоване на вас.

5. Намагайтеся розрядити ситуацію смішними коментарями або діями.

6. Агресія може бути погашена страхом покарання.


Страх. Панічний страх, жах може спонукати до втечі, викликати заціпеніння або, навпаки, агресивну поведінку. При цьому людина погано контролює себе, не усвідомлює, що вона робить, і що відбувається навколо.

Ознаки: напруга м’язів (особливо м’язів обличчя); сильне серцебиття; прискорене поверхневе дихання; знижений контроль власної поведінки.

Перша допомога:

1. Покладіть руку потерпілого собі на зап’ястя, щоб він відчув ваш спокійний пульс. Це буде для нього сигналом: «Я зараз поряд, ти не один».

2. Дихайте глибоко й рівно. Спонукайте потерпілого дихати в одному з вами ритмі.

3. Якщо потерпілий говорить, слухайте його, проявляйте зацікавленість, розуміння, співчуття.

4. Зробіть потерпілому легкий масаж найбільш напружених м’язів тіла.


Нервове тремтіння. Після екстремальної ситуації з’являється неконтрольоване нервове тремтіння (людина не може за власним бажанням припинити цю реакцію). Так організм «скидає напругу». Якщо цю реакцію зупинити, то напруга залишиться у тілі і викличе м’язові болі, а надалі може спричинити розвиток серйозних захворювань: гіпертонія, виразка тощо.

Ознаки: тремтіння виникає раптово відразу після інциденту або через якийсь час (реакція може тривати до декількох годин); виникає сильне тремтіння всього тіла або окремих частин (людина не може втримати в руках дрібні предмети, запалити сірник); згодом людина почуває сильну втому.

Перша допомога:

1. Потрібно підсилити тремтіння. Візьміть потерпілого за плечі й сильно, різко потрясіть протягом 10-15 секунд.

2. Продовжуйте розмовляти з ним, інакше він може сприйняти ваші дії як напад.

3. Після завершення реакції дайте потерпілому можливість відпочити.

Не можна: обіймати потерпілого або притискати його до себе; вкривати чимсь теплим; заспокоювати потерпілого, говорить, щоб він взяв себе в руки.


Плач. Коли людина плаче, виділяються речовини, що спричиняють заспокійливу дію. Якщо людина стримує сльози, не відбувається емоційної розрядки, полегшення. Коли ситуація триває дуже довго, внутрішнє напруження може завдати шкоди фізичному й психічному здоров'ю людини.

Ознаки: людина вже плаче або готова розридатися; тремтять губи; спостерігається відчуття пригніченості; на відміну від істерики, немає порушення у поведінці.

Перша допомога:

1. Не залишайте постраждалого одного.

2. Встановіть фізичний контакт із постраждалим (візьміть його за руку, покладіть свою руку йому на плече або спину, погладьте його по голові). Дайте йому відчути, що ви поруч.

3. Застосовуйте прийоми «активного слухання». Періодично вимовляєте «ага», «так», киваючи головою, тобто підтверджуйте, що слухаєте й співчуваєте.

4. Не намагайтеся заспокоїти потерпілого. Дайте йому можливість виплакатися й виговоритися, «виплеснути із себе горе, страх, образу».

5. Не запитуйте, не давайте порад. Найважливіше вислухати.


Істерика. Істеричний припадок триває від кількох годин до кількох днів.

Ознаки: зберігається свідомість; безліч рухів, театральні пози; мова емоційно насичена, швидка; елементи ридання.

Перша допомога:

1. Видаліть глядачів. Залишайтеся з потерпілим наодинці, якщо це безпечно для вас.

2. Зненацька зробіть дію, що може сильно здивувати (можна дати ляпас, облити водою, з гуркотом упустити предмет, різко крикнути).

3. Говоріть з потерпілим короткими фразами, впевненим тоном («Випий води», «Вмийся»).

4. Після істерики наступає занепад сил. Укладіть потерпілого спати. Не потурайте бажанням потерпілого.